Protectosil® BHN

---

Силани є мономерними сполуками. Зазвичай розмір молекули становить 1-1,5

нанометра. Силоксани є низькомолекулярними полімерами. Типовий розмір цих

молекул становить 20-50 нанометрів. 

Силікони - це високомолекулярні сполуки, переважно полідиметилсилоксану.

Типовий розмір цих молекул становить 100-500 нанометрів.

Його можна наносити після затвердіння бетону (гідратація 95 %). Зазвичай для затвердіння

бетону потрібно 28 днів. У період твердіння бетон потребує водe для процесу гідролізу. Тому

гідрофобізатор Protectosil® BHN слід наносити після цього періоду затвердіння.

Поверхня повинна бути ретельно очищена і звільнена від бруду та масла. Слід видалити плями

цвілі та стару фарбу. Найкраще очистити поверхню основи струменем води під

високим тиском (100-150 бар). Плями цвілі можна ефективно видалити струменем води під

високим тиском і 5% розчином відбілювача (гіпохлориду натрію). Перед нанесенням основа

повинна бути сухою, щоб адсорбція рідини була максимально високою.

Це залежить від адсорбційної здатності основи та необхідної глибини проникнення.

Типово рекомендується мінімум 150 мл/м2.

Protectosil® BHN є мономером. Розмір молекули менше 1 нанометра. Він легко проникає

в пори основи. Крім того, через малий розмір молекули проникають в пори

субстрату, що розгалужуються вбік.

Висока глибина проникнення забезпечує важливий захист конструкцій:

• витримує гідравлічний тиск, створюваний дощем та сильним вітром
• забезпечує захист від мікротріщин
• захищає конструкції від пошкодження водою після абразивного стирання внаслідок

інтенсивного руху транспорту або природного вивітрювання поверхні

• захищає конструкцію від УФ-випромінювання

Використовуйте багатоетапну програму. Два або більше послідовних нанесення методом розпилення призводять до дуже глибокого проникнення (8-10 мм). Час висихання між окремими кроками становить 7 днів для найкращої ефективності. Для підвищення продуктивності також можливе нанесення «мокре у вологе».

Силоксан-силанові суміші зазвичай містять невелику кількість силану, швидше за все метилтриалкоксисилану, і велику кількість силоксану. Молекула метилтриалкоксисилану досить велика, щоб проникнути в пори бетону. Оскільки концентрація силану є відносно низькою, це проникнення не перевищує кількох десятих сантиметра. Силоксани в свою чергу утворюють тонку плівку покриття на поверхні. Завдяки цьому покриттю ця система спочатку показує дуже хороший крапельний ефект. Через наявність деякого проникнення ця система працює краще, ніж чисті силоксани або системи на основі силікону. Однак важливо відзначити, що метильна група дуже чутлива до УФ-атаки, тому така система швидко руйнується і її ефективність є недовговічною. Метильна група також не забезпечує захисту ні при якому гідравлічному тиску.

Protectosil® BHN не містить розчинників. Продукт 100% активний. Це продукт, заснований на високих технологіях. Забезпечує повний захист протягом тривалого часу (понад 10-15 років). «Якщо ви хочете золото, то вам доведеться заплатити ціну золота»..

Зазвичай силоксани мають розмір молекули близько 20-50 нанометрів, тоді як силіконові полімери мають 100-500 нанометрів або більше. Ці полімери утворюють молекулярні кластери в розчині або емульсії. Розмір молекулярних кластерів, можливо, у 10 разів перевищує розмір первинної молекули. 

Типовий розмір пор бетону становить 10-100 нанометрів. Розмір пор вапняку та інших субстратів навіть менший за цей. Тому великі молекулярні кластери не можуть проникнути всередину пор і утворюють плівку, яка покриває пори. Крім того, пори не суцільні; вони розгалужуються всередині субстрату. Попадання великих полімерних скупчень в розгалуження пор неможливе.

 Так, поверхню можна фарбувати після оброблення Protectosil® BHN, тому що Protectosil® BHN не змінює зовнішній вигляд субстрата та його поверхневий натяг. Оброблення не впливає на адгезію фінішного покриття та його стійкість до відриву. Додатково після застосування Protectosil® BHN  можна застосовувати інші продукти для модифікації поверхні, такі як  PMM OP.

 Оптимально почекати 2 тижні, тому що Protectosil® BHN гарантовано повністю прореагує з поверхнею пор мінерального субстрата та створить міцну хімічну зшивку. Це особливо важливо для свіжого бетону, щоб уникнути «випотівання» бетону (білі плями, що з’являються завдяки міграції розчинних солей на поверхню).

 Існують різні тести для визначення водонепроникності поверхні. Тест трубкою RILEM (Karstens) — простий неруйнівний тест, доступний для вертикальних і горизонтальних поверхонь. Така трубка кріпиться на  поверхню. Потім його наповнюють водою, і протягом певних проміжків часу спостерігають зниження рівня води порівняно з необробленою ділянкою. Інші тести є руйнівними. Зразок керна обробленого субстрату береться та перевіряється в лабораторії на водопоглинання (вимірювання ваги через водопоглинання зразків обробленого та необробленого матеріалу), глибину проникнення (візуально за допомогою барвника) або піролізу, щоб виміряти рівень концентрації силану.

Поверхня пор реагує з Protectosil® BHN. Це відбувається на молекулярному рівні, можливо, на висоті 1-3 нанометри від поверхні. Таким чином, розмір пор зменшується на цю величину, і все ще залишається достатньо місця для проходження молекул пари (розмір 0,5-1 нанометри).

Не рекомендується, оскільки  фарба закриває пори поверхні і зазвичай зроблена на основі органічних смол (силани реагують та зшиваються тільки з неорганічними поверхнями).Protectosil® BHN забезпечує тривалий захист лише завдяки проникненню на глибину 1 см або більше. Крім того, фарба згодом відшаровується. Protectosil® BHN забезпечує найкращу ефективність, коли обробка виконується на очищеній поверхні основи.

Так, штукатурка може реагувати так само, як і бетонна поверхня.

Твердіння бетону - це процес гідратації. В'яжучий цемент реагує з водою з утворенням силікатів кальцію та алюмінію. Звичайний бетон твердне приблизно на 90-95 % приблизно за 28 днів. Залишок затвердіння може тривати значно довше (може становити 10-20 років). Тоді бетон досягає оптимальної міцності. Бетон повинен дихати, щоб сприяти процесу гідратації та висихання під час твердіння. Крім того, дихаючий бетон залишається в рівновазі з навколишнім середовищем, тому різниця гідростатичного та осмотичного тиску всередині бетонних конструкцій зведена до мінімуму. Якщо захоплена вода не може випаруватися, то взимку велика ймовірність розколювання, оскільки утворюються кристали льоду, які потребують більшого об’єму, ніж рідка вода.

Будівельні матеріали дуже пористі і дозволяють воді проникати всередину внутрішнього шару поверхні. Коли вода виходить із цього внутрішнього шару, вона виносить хімічні компоненти

будівельного матеріалу на поверхню. І коли вода випаровується, залишається осад на поверхні матеріалу. Більшість цих вимитих речовин є білими, тому утворюються білі плями на поверхні та на будівельних конструкціях (скляні вікна, дерев’яні конструкції тощо). Цей процес відомий як вицвітання або випотівання. Цей процес є шкідливим для структури будівельного матеріалу, оскільки створює порожнечі та послаблює структуру в’яжучого матеріалу. У випадку бетону висоли зумовлені незв’язаним кальцієм. Обробка Protectosil® BHN запобігає проникненню води всередину поверхні і, отже, також запобігає погіршенню будівельної конструкції. Тому Protectosil® BHN може запобігти вторинному висолу, але не первинному, який виникає через недостатню кількість води в бетонній суміші.

Майже всі матеріали, які зазвичай використовуються для будівництва, можна обробити Protectosil® BHN. Це включає :

• Бетон 
• Цеглу 
• Піщаний камінь 
• Граніт
• Вапняк 
• Мармур

З’єднання є відносно невеликими компонентами конструкцій. Вони зберігають разом більші конструкції. Зазвичай шви зазнають більшого навантаження, ніж решта структури. Вода легко проникає через пористість компонентів з’єднання. Шви набухають завдяки воді, і об’єм матеріалу зменшується щоразу, коли вода залишає шви. Процес розбухання та зменшення набряку створює порожнечі та тріщини.

Protectosil® BHN реагує з матеріалом з’єднань так само, як і з рештою конструкції. Така обробка запобігає проникненню води в шви. Таким чином, можна уникнути процесу набухання та зменшенню об’єму.  

Існує два типи бетону: бетон з вже існуючими тріщинами та бетон, який може потенційно розтріскатися. Під впливом умов зволоження та висихання бетон розширюється та стискається (подібно до губки). Якщо напруга, пов’язана з цими змінами об’єму, перевищує здатність бетону до розтягування, утворюється тріщина. Цей специфічний тип тріщини називають усадковою тріщиною. Очікується, що в бетоні утворяться тріщини, які діють як «клапан скидання тиску». Навмисно з’єднуючи бетон швами, ви зменшуєте товщину плити в цьому місці. Це дозволяє утворити тріщину вздовж прямої лінії всередині з’єднання, оскільки тонка частина забезпечує шлях з меншим опором, ніж більш товста частина.

Protectosil® BHN глибоко проникає в структуру бетону. Мікротріщини зазвичай мають

ширину 0,1-0,2 мм і глибину 2-10 мм. Тому поверхня тріщини все ще захищена від

проникнення води..

Більшість будівельних матеріалів дуже полярні. Ця полярність зумовлена OH-групами на поверхні. Частинки бруду також дуже полярні і містять групи –OH на поверхні. Коли ці частинки наближаються до поверхні будівлі, їх притягують полярні сили. Ці частинки зв’язуються на поверхні за допомогою цих сил тяжіння (водневі зв’язки).

Ні. Метилсилоксани можуть гідролізуватися при високому рН, яке ми маємо в бетоні. Результатом є розчинні силіконати і повна втрата властивостей гідрофобізації. Тому необхідна довжина ланцюга як мінімум три атоми вуглецю. Ізобутильна функціональність Protectosil® BHN демонструє дуже хороші характеристики проникнення, чудову стійкість до лугу та лише низькі втрати через випаровування.

Так. Це можна виміряти, якщо поміряти зменшення водопоглинання після зберігання оброблених зразків у 5% розчині КОН. Зменшення поглинання води має залишатись > 90%.

Так, сульфатна атака на бетон є результатом хімічної реакції між іоном сульфату та гідратованим алюмінатом кальцію та/або компонентами гідроксиду кальцію затверділого цементного тіста в присутності води. Основними продуктами реакції є етрингіт і гіпс, об'єм яких перевищує обсяг твердих реагентів. Тому виникають напруги і, як наслідок, відколювання  та відшарування бетону .